Ілона Михніцька
Повернутись
Ілона Михніцька, учениця 9 класу Денишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.Г.Бондарчука, абсолютна переможниця ІІ обласного конкурсу «Літературна майстерня–2014» у номінації «Проза» за збірку прозових малюнків «Не зрадь мене, совісте». едагогічний керівник – Лариса Вербило, учитель української мови та літератури.
Малюнок – вальорний живопис
Моя совість – це сонце
А як ти вмієш обіймати… Усі ромашки з нашого поля тоді підіймаються навшпиньки і зачудовано починають оркестрову мелодію: тонку, ніби закохана скрипка; срібну, як ніжність душі віолончелі. І я мовчу. Боюсь порушити їх ритм, їх світлий звук, зітканий із пухнастих сніжинок кульбабиного відцвіту.
Малюнок у техніці – «alaprima»
Завдання для життя
Насолоджуватись довершеними ілюзіями виявилося б кращим, ніж перебувати у полоні спогадів, бо важко жити, не обтинаючи ниток пам’яті, вони болять на рубцях стуленого докупи серця.
****
Іншим часом, піднімаючи коли-не-коли погляд на небосхил, я дивувалася, чого він раптом прибирається в рубіни і золото. Чи не сховане там дорогоцінне каміння? Мабуть, що сховане. І я, стуливши повіки, гайнула шукати тих дорогоцінностей, а думки, мов павутина, снувалися у моїй голові.
****
– Подаруй сліпому жовту монету, бо вона схожа на сонце, яке він бачить у своїх мріях. Подаруй німому білу монету, бо вона нагадує краплю води, – і тільки тоді осягнеш, що потрібно тобі.
Малюнок у техніці Гризайль
Сновидіння нашого буття
Цей день був. День, коли не було сонця, але прийшло прозріння. Бабуся підводить очі і дивиться на мене. В долонях перебирає кольорові нитки для нового светра і тихо складає думку: «Це тільки початок…Діти, хай благословить вас Господь…».
****
І серед заледенілого листопада, серед бурого зморщеного осіннього листя вже падав синій дощ, а в душі народжувались перлини синіх надій.
Малювання свічкою
У небі ми всі живі…
Росте у садочку у мами й тата Василева вишня. Його вишня, кучерявий цвіт… Вишня мрій і сподівань, юнацької любові і краси. Притулиться мама до неї, а та їй шепоче голосом змужнілим. Напевно, про руки ніжні Василеві, про очі блакитні, мов небеса, і вдачу добросердечну.
А маленька Леся і далі малює свого старшого брата в альбомі і шле йому маленькі конвертики туди – на службу…
Малюнок світлий
Найсокровенніший подарунок тобі, моя мамо
А коли ми пускали кораблика! Пригадую, він тоді заплутався у лататті, а я розплакалась, подумавши, що кораблик закінчить своє морське плавання, так і не розпочавши. Але ти, мамо, його дістала, допомогла знайти правильний курс. Як я стрибала і голосно-голосно сміялась, побачивши, що він пливе. Я вважала його корабликом моїх мрій і думала, що кожен, побачивши пурпурові вітрила, зрозуміє, що це кораблик маленької Ассоль.
Мамо, дякую тобі, що навчила вірити в чудеса.
****
Мамо, я розмалюю твою сукню квітами. Тими, які ростуть на полі, щоб усміхався тобі кожен день ніжними пахощами.
Малюнок не закінчений
На шляху зрілості
Важко було прощатися з дитинством: воно щохвилини, щосекунди нагадувало про себе і кричало, хапаючись цупкими пальцями за мою свідомість, плакало і не хотіло відпускати ... казало: «Побудь зі мною. Ще трішки, будь ласка». Заохочувало: «Давай політаємо з моїми досконалими мріями над казками та легендами».
Малюнок у техніці лессірування
Молитва
Боже, веди нас мирним шляхом, не дай погаснути вогнику, який так свято бережуть тремтливі долоньки малих і стареньких. Прийми молитву цю щиру за народ наш великодушний, за землю, тобою дану.
Амінь.
