Вікторія Мамульчик
Повернутись
Вікторія Мамульчик, учениця 11-А класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 19 м. Житомира, переможниця ІІ обласного конкурсу «Літературна майстерня–2014» у номінації «Поезія» (диплом ІІ ступеня). Педагогічний керівник – Валентина Водзянська, учитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів № 19 м. Житомир.
Палітра душі
А в чому ж? У чому? Не знаєте в чому?
Ламаєте списи, шановні батьки?
Ніяк не сидиться вітриську удома –
Постукали в серце кохання вітри.
Із вірша «Коханий вітрисько»
Люблю
Сипле вишневий цвіт
в мою душу надію…
Спокійно тебе любить
не хочу, не можу, не вмію…
То що ж нам робити обом
із цим розвеснілим цвітом?
Вже холод стоїть за вікном,
а ми все чекаєм літа…
Любов моя, щасно-гірка,
Цвіте мій, рясний, красивий!
Душа – як щемлива струна,
Доля дівоча – мінлива…
Сипле вишневий цвіт
у мою душу надію…
Спокійно тебе любить
не хочу, не можу, не вмію…
Ві сні наш заєць знову задрімав (переспів із М. Вінграновського)
Дрімайчик-соня – зайчик сірий
Упав сніпком в копицю сіна.
Заснути хоче зайченятко,
Тому втекло від мами й татка.
Дать хропака зовсім не легко:
На сонці сіно – наче пекло.
То в вуса клюне жвава пташка,
То залоскоче в ніс ромашка,
То з поля кликне капустина,
Запахне молода морквина…
Ох, скільки у зайчати горя!
…І пострибав вухань у поле.
Дзвінок останній. Це школярська доля…
І рідний двір, закутаний у квітів хустку…
З опіки школи так хотілося на волю!
Невже ж доросла? А чому так хутко?!
Із вірша «Шкільне крило»
Бо не буває чесність злочином,
Бо не бува любов гріхом.
Із вірша «Василю Стусу»
Сльозою пам’яті очиститься душа.
З минулого століття прийде Україна –
Читаючи рядки Його багряного вірша
і «Тигролови», у яких живе Сірка родина.
Із вірша «Івану Багряному»
