Козловська Ельжбета
Повернутись
ЕЛЬЖБЕТА КОЗЛОВСЬКА
учениця 11 класу загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів міста Житомира № 36, вихованка гуртка «Літературна творчість» житомирського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, переможниця ІІІ обласного конкурсу «Літературна майстерня» (диплом ІІ ступеня).
Педагогічний керівник – Надія Повшедна, учитель зарубіжної літератури загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів міста Житомира № 36, керівник гуртка «Літературна творчість» житомирського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді.
Із поетичної збірки
«ЗВОРОТНІ СТОРОНИ ЛЮБОВІ»
Хто вона?
(Після прочитання есе Д. Джойса «Джакомо Джойс»)
Хто вона? Молода шляхетна особа.
Її фальшива посмішка. Ліхтар погас.
Знову темна любов. Іще одна спроба.
Я завжди думаю, Амаліє, про вас.
Сан-Мікеле. Трієст. Падуї.
Спогади сиплять сіль на рану.
Бліде обличчя... Нервово жартує...
Холодні пальці наводять оману.
Горда. Образ її – коштовна черешня.
Дивно... Шляхетна й водночас проста.
Гірська дорога...Тупіт... Метушня...
Я стою і цілую холодні її вуста.
Хірургія... Рана... Ніж... Певна смерть...
Темні, повні стражданням очі.
Всередині у мене все летить шкереберть.
Плачу гірко і згадую стан твій дівочий.
Переплетення рук... І тіла посплітались...
Пустка. Чи насправді боюсь самоти?
Тлін в душі... Хоч серця обіймались...
Жага міцно тримає... Молю, відпусти…
Хто вона? Молода шляхетна особа.
Її фальшива посмішка. Ліхтар погас.
Червоно-чорна ця любов. Остання спроба.
Я завжди думаю, Амаліє, про вас.
Осіння мелодія
Тонкі звуки флейти та фортепіано.
Холодний вечір. М’ятний чай у руках.
Гармонія в душі квітує, мов тюльпани.
Заплакана осінь на цих сторінках…
В осінніх мелодіях смуток зринає,
Природа малює думки різнобарвні.
Кружляючи, листя з дерев облітає.
У звуках чудових помріяти гарно.
І вечір холодний стає швидкоплинним.
У темному небі побачила зірку…
Мій чай зігріває, і музика лине.
І вірші рядками лягають у збірку.
Обійми осені
Я засмучуватися не стала
На порозі нових відкриттів.
І омріяними стежками
Підійшла до найкращих днів.
Мене осінь в обійми схопила,
Повела крізь дощі та туман.
Я їй повністю серце відкрила
В листопаді загоєних ран.
Полетіли листочки додолу
І рознесли красу по землі.
Як люблю я величну цю пору,
Де минають у спокої дні…
***
Гойдає вітер білий корабель,
У хвилях він фантазії шукає.
Думки мої – спіралі карамель.
А раптом світ навколо стане раєм?
