Підсумки літературного конкурсу "Кріз терни до зірок"
27 лютого 2015 року було підведено підсумки І обласного заочного літературного конкурсу «Крізь терни до зірок». На конкурс надійшло 50 творчих робіт із 16 районів та 3 міст Житомирської області.
У номінації «Проза» найвищий бал отримала Ольга Лавріненко, учениця 7 класу Торчинського НВК І-ІІ ступенів Коростишівського району за твір «Сталеве серце», а в номінації «Поезія» – Ілона Михніцька, учениця 9 класу Денишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. В. Г. Бондарчука Житомирського району за поетичну композицію «Космічний квадрат моїх мрій».
Враженнями від художніх творів дітей ділиться журі.
Людмила Золотюк:
– Після прочитання конкурсних творів дітей у мене таке враження, наче мала незвичайні, бо космічні, вакації. Спершу я відчувала себе туристкою, а вже потім читачкою, журі (сміється). А спеціальними квитками у величезний, відчутно натхненний, простір Всесвіту стали художні твори дітей про космос.
Спільними для багатьох дитячих творів є мотиви чудного сну, несподіваної подорожі, відкриття.., але водночас у кожному тексті ці мотиви, космічні образи та космо-художні засоби у текстах «обіграні» так по-своєму, по-індивідуальному, що не виникає відчуття якогось «приїдання», нав’язливого повтору.
З одного боку, конкурс має заданий тематичний маршрут, високо-високо – у космос, але з іншого – така тема, як на мене не сковує, дітей, як це би могло статися з ідеєю «як я провів літо чи зимові канікули». Тож відчувається, що малі та юні автори асоціюють космос із творчою свободою, а відтак – творчим польотом уяви та фантазії, зокрема, це частково пояснює різноманіття і, так би мовити, «ефект художньої новизни», про що я вже сказала раніше. У цьому художньому світі ми зустріли і кошенят Буньчика і Мурзунчика, які вирішили полетіти у космос, і впертого та лінивого Юрчика, якого навчили не наїдатися інопланетні добрі страховиська, і люблячого татка, який подався на марсіанські заробітки і заодно на пошуки чарівного голубого кристалу, аби врятувати від хвороби доню, і робота із зеленою квіткою на голові... Словом, автори фантастичні, діти – просто космос!
Окрім того, що Всесвіт мислять діти як простір натхнення, для них він ще доволі естетичний об’єкт. Маю на увазі, що автори, що менші, що старші, описуючи космос чи оповідаючи про пригоди у ньому, неодноразово мовлять про красу. Ось, наприклад, пригадався уривок із твору «Можливо, це кінець» Ігоря Горбатенка, учня Брусилівської гімназії імені Г. О. Готовчиця та вихованця гуртка «Юний ерудит» Брусилівського комунального центру дитячої та юнацької творчості «МРІЯ»: «Навкруги краса. Інопланетяни займалися кожен своєю роботою. Такі всі кумедні, невеличкі, з приплюснутим носиком, чимось схожі на кота Дивака, що ледарює цілими днями – те й робить, що спить на дивані та муркоче спросоння. Ми, розплющивши ширше очі, щоб нічого ене проґавити, стрімко летіли космічним простором...» Або ще цей описовий початок твору «Зустріч у Космосі» Марини Мусійчук, учениці 9 класу бердичівської школи № 5, запам’ятався: «У саду дозрівають червонощокі яблука, теплом сонячного кольору манять очі налиті соком медові груші, а на моєму підвіконні красуються орхідеї різнобарвних кольорів. Саме цієї осінньої пори, коли температура повітря знижується до нуля, а ніч стає довшою за день відбуваються чарівні зміни у Всесвіті».
Юлія Гуз:
– Серед прозових творів конкурсу «Крізь терни до зірок», на мою думку, на особливу увагу заслуговують твори «Інший світ», «Історія Сібуни» десятикласниці житомирського ліцею № 25, вихованки гуртка «Літературна творчість» КПНЗ «Обласний центр НТТУМ» Катерини Журбенко та оповідання «Голубий кристал» Олесі Пухтаєвич, дев’ятикласниці Високопічської школи № 1. Обидві авторки вільно і щедро володіють художнім словом, зуміли віднайти оригінальні сюжети, одухотворити своїх персонажів. Їхні твори вимагають продовження, можливо, у більш розгорнутих прозових жанрах, а також того, аби юні авторки не зупинялися у своїх творчих пошуках, у плеканні живого земного і навіть космічного слова.
Протоколи особистих результатів конкурсу у номінаціях:
