Підсумки виставки-конкурсу "Зимова казка" 2013

13-14 грудня 2013 року відбулася виставка-конкурс "Зимова казка" на яку прибуло 159 учасників з 19 районів та 5 міст області.

Отже, цей фестиваль-конкурс присвячений творчості, натхненню, чарівним казкам і мріям дітей. Тож кілька святкових бесід із маленькими та юними талантами.

Серед «ялинкового лісу» на одному зі святкових тематичних столів привертає увагу зовсім незвична ялинка – казкова панянка у яскравому вбранні, на ковзанах, а оченята затулені карнавальною маскою. Таке бачення святкового деревця спонукає розшукати автора для бесіди. До мене підходить висока мила дівчина з двома косичками. Звати авторку Дар’я Власенко, а назва її витвору – «На п’єдесталі». Дар’я – учениця дев’ятого класу Вакуленчуківської школи Чуднівського району і вихованка гуртка «Світ мистецтва» Чуднівського районного будинку школяра. Вона розповідає не менш цікаву від самої композиції історію її створення: «Вбрання моєї ялинки ніжного рожевого та бузкового кольорів. Ці кольори не випадкові. Костюм у таких кольорах мала перша українська чемпіонка у фігурному катанні Оксана Баюл. У 1994 році вона здобула золоту медаль на Олімпійських іграх у Ліллехаммері. А Новий рік-2014 – це час XXIIЗимових Олімпійських ігор у Сочі. Це свято спортсменів, які займаються зимовими видами спорту. І, напевно, вони у новорічну ніч загадають бажання піднятися на олімпійський п’єдестал. Тож цією роботою я хочу висловити і своє бажання теж: хай пощастить усім спортсменам на Олімпійських іграх». Сама ж Дар’я ще ніколи не каталася на ковзанах, але хоче спробувати, зараз ходить на волейбол. Каже, що одні черевички-ковзани для своєї ялинки-фігуристки виготовляла впродовж тижня, а квіток для сукенки знадобилося десь зі 70. Запитую, яким Дар’я уявляє кавалера біля панянки-ялинки. Дівчина фантазує на ходу: «Я створила би для джентльмена чорний святковий смокінг із рожевим метеликом, його взуттям були би ковзани теж. І одягла би на його очі маску». «До речі, чому Твої герої носять маски?» – цікавлюся при нагоді. «Маска – це загадка», – відповідає Дар’я.

Ірина Контефті Аліна Попко навчаються в одній школі № 26 Житомира та ходять творити на заняття гуртка «Бісероплетіння» Наталії Пантус в обласний центр творчості. На виставці дівчата представили еко-вироби: Аліна – «Різдвяний еко-вінок», Ірина – «Ялинку затишку». Матеріали для декоративного оздоблення і різдвяного вінка, і ялинки затишку природні: сухофрукти (яблука), сухоцвіти (троянди, наприклад), ягоди шипшини, гілочки омели, шишки, водорості, стебла хмелю, лісові горіхи, шкірка апельсина та лимона… Щоби зібрати та підготувати деякі матеріали для святкових композицій, авторки мандрували як у поліські ліси, так і до морських берегів. «Через свої вироби ми хотіли показати, що природа досить багата на кольори та форми», – каже Ірина Контефт. Окрім того, еко-композиції дівчат – не тільки «переформулювання» природної краси. Еко-матеріали є символами. Аліна розповідає: «Насправді з вінком справа не така вже й проста. Не варто сприймати вінок тільки як прикрасу. Хоча і в цьому нічого злого немає. Просто кожна традиція має своє підґрунтя і символіку. Наприклад, круглу форму вінка асоціюють із безкінечністю, з Богом. Еко-матеріали з різних рослин, що використовуються для виготовлення його, символізують вічне життя. Для древніх слов’ян вінок, імовірно, символізував безкінечність роду і захист від темних сил. У грецькій міфології вінки пов’язані з богами Олімпу. Значення мають також кольори. До речі, у різних країнах вінок сприймається як знак того, що у домі раді гостям».

На експозиційному столі «Ялинкові прикраси» впадає в око білосніжне деревце, оздоблене квітковими кониками. Композиція «Лісова казка» – творча справа Анастасії Апексімової, п’ятикласниці житомирської школи № 21 та вихованки Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Анастасія пояснює мені, що чотири коники – як чотири пори року: коник із рожевою гривою – із літа, із зеленою – коник весни, із синьою – коник зими і коник із жовтою гривою – осінній. «Зима має квіти, – доповнює маленька майстриня, – бо сумно тільки з вогниками на ялинці, тому квіти на зимовому конику – щоби був спогад про літо. Квіти я виліпила з холодного фарфору». Анастасія каже, що вдома вже є схоже святкове деревце, але ще планує створювати коників: «Я народилася у рік коня і моя бабуся теж, тому я хочу виготовити коників-сувенірів і подарувати їй». Щоправда, як буде вільний час, робить примітку дівчинка: «Я ще маю взяти участь у музичному конкурсі. Я граю на скрипці. Вже грала Баха. Люблю класичну музику, сучасну. Джаз слухаю, але так, щоб клас-клас, немає від нього». Цікаво мені стає, чи виходить Анастасії робити уроки під музику? «Коли відпочиваю, слухаю музику, але зробити уроки, наприклад, під “Літню грозу” Вівальді навряд чи вдасться».

Затримую свій погляд на ще одному казковому витворі – «Сніжні янголи». З авторкою композиції вдалося познайомитися у надвечір’я, вже після захисту конкурсної роботи. Пропоную конкурсантці трохи перепочити, а потім зустрітися для бесіди в малій виставковій залі. Отже, і Ви знайомтеся: Марія Северин – учениця дев’ятого класу Іршанської гімназії, вихованка гуртка «Краса власноруч» Іршанського центру естетичного виховання Володарсько-Волинського району. «Ви – вже друга людина, яка каже, що моя композиція нагадує фонтан, – усміхається Марія на мої асоціації. – Я бачу форму букета. Спочатку я вигадала янголят, а потім – цей букет. Мені дуже близька тема янголят. Звісно, вірю, що живуть янголи… І мені здається, сніжинки нагадують янголят: як сніжинки закривають від похмурих, безбарвних кольорів, так і янголи захищають людей від темного, злого та бездушного».

До Олега Шеремета підходжу знайомитися, коли він готується до захисту свого твору за столом у холі центру творчості. Хлопець лаконічно розповідає про себе, що він приїхав із Коростенського району, шестикласник,вихованець гуртка орігамі Коростенського районного центру дитячої та юнацької творчості, уперше бере участь у таких конкурсах. На фестиваль-конкурс Олег привіз творчу роботу «Різдвяназірка». «Восьмикутна зірка – головний атрибут українського Різдва, – пояснює Олег. – Це – символ народження, світла, тому жовтий колір нагадує нам про сяйво Віфлеємської зірки».

День народження Ярослава Пилипчука, шестикласника Тютюнниківської школи, вихованця гуртка «У світі паперових фантазій» Чуднівського районного будинку школяра, теж припало на рік коня. «І кінь – символ майбутнього 2014, помічник Нового року, – нагадує Ярослав. – Тож я хотів створити щось казкове. Тому дуже старався і виготовив коня у техніці газетоплетіння, а новорічні іграшки – у техніці кусудамата сонобе. Ці іграшки нагадують їжачків. Прикраси поклав у чарівні сани, які везтиме казковий коник». Отож робота Ярослава називається «На казковому коні». «Тобі подобається читати казки?» – запитую малечу. «Так, – відповідає Ярослав. – Я дуже добре читаю. Ще в садочку гарно читав. Мені було 3-4 роки, коли мама вчила читати мене. Моя мама – учитель початкових класів». Також Ярослав захоплюється музикою, п’ятий рік навчається в музичній школі, ще три залишилося. Вчиться грати на фортепіано. Каже, що його вчителька добра і що він любить усі твори.

Назар Радушинський– чи не найменший учасник фестивалю-конкурсу. Він – третьокласник Чуднівської гімназії та вихованець гуртка «Сходинки до майстерності» Чуднівського районного будинку школяра. На такі фестивалі-конкурси приїжджає вже втретє, тобто починаючи від першого класу. Для цього фестивалю керівник гуртка, до якого ходить Назар, Ярослава Кравчук підказала створити павука зі соломи. Звати павука «Дзвін». «Бо павук має форму, як у дзвона, – пояснює Назар. – Павуки – це старовинні прикраси для дому. Їх підвішували в хаті до сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки потокуповітря великий павук разом із меншимиповертався по колу. Тож павуки постійно рухалися, створювали враження живої істоти». Крім учителів, Назар ще вчиться творити, зокрема малювати, у тата: «У своєму дитинстві моєму тату подобалося ліпити з пластиліну. Зараз він малює, але не часто. Це – його хобі. Він і мене учить малювати». З малюванням пов’язані і мрії про професію Назара: «Я хотів би стати модельєром. Я малюю костюми та плаття, наприклад, намалював синє плаття і прикрасив його зірочками. Можу шити вручну. Ось зараз для жінок роблю плаття. Я хотів би мати великий будинок, як замок, і у такому будинку показувати свою моду. Цей будинок був би серед природи».